Деякі народи мають свої страшні віхи та криваві події, які можна назвати геноцидом. Найбільш відомий на весь світ став геноцид євреїв під час Другої світової війни – нацистський режим Гітлера знищував в концтаборах мільйони євреїв, а також представників інших національностей. Але за десятиріччя до цих страшних подій українці зазнали найтяжчого в своїй історії геноциду – штучний Голодомор 1932-33 років знищив близько десяти мільйонів жителів, що проживали в Радянській України в ті часи. Переважна більшість загиблих – саме етнічні українці, проти яких і був спрямований цей кривавий жорстокий злочин.

Хронологія подій та причини злочину

На початку 30-х років минулого століття майже вся сучасна територія нинішньої України (за винятком деяких західних областей) була окупована Радянським союзом. Україна мала шанс відбутися як суверена і незалежна ще в 1919 році, одразу після революції в Російській імперії. Але нова кремлівська влада змогла вбити клин між правлячою елітою в Україні та народом. Тоді Кремль почав використовувати елементи пропаганди та розповсюджувати їх на території України. Подібне ми могли спостерігати рівно через століття, коли в квітні місяці 2019 роки три чверті українців обрали проросійського кандидата та відкат у совкове минуле, зрадивши стратегії євроінтеграції, яку вибудовував Петро Порошенко.

Комуністи, що прийшли до влади, змогли розсварити між собою правлячу українську верхівку, створивши гетьманат Скоропадського та посунувши Михайла Грушевського. Так почалася активна фаза окупації країни, що тільки починала зароджувати суверенітет, комуністами з Кремля.

Але, не дивлячись на деяку підтримку своїх дій, більшовики зустрічали активний опір від жителів країни, постійно спалахували повстання селян, інтелігенція намагалася боротися за незалежність. Ця боротьба постійно придушувалася і от комуністи на чолі зі Сталіним  знайшли спосіб придушити ці повстання і назавжди «присмирити непокірних українців».

В 1932 році по селах представники «совєтів» за наказом комуністів з Кремля, почали забирати абсолютно всю провізію, яку знаходили по домівках. Найбільше від таких дій Радянської Росії постраждали жителі південно-східної та північної України, а також Кубані, яка є історичною територією України (сьогодні Кубань – це частина РФ, яку обміняли на Крим, ред.).  Силовики забирали з домівок будь-яку провізію, включаючи найпростіше пшоно та крупи. Людям не було, що їсти. І це не алегорія, а страшна болюча правда.

І якщо в 1932 році лік йшов на сотні тисяч замордованих душ, то в 1933 році цей лік пішов вже на мільйони. Сучасники підрахували, що в цей період що десять хвилин на території Української РСР помирала одна людина. Демографічних підрахунків ніхто не вів і дуже важко зараз точно назвати число жертв саме від голодомору. В офіційних архівах ця цифра значиться на рівні 3,5 мільйонів осіб, але неофіційні цифри ще більш вражаючі та гнітючі – 10 мільйонів осіб.

Голод був настільки сильним, що фіксувалися випадки канібалізму майже чи не в кожній родині, люди їли власних дітей, щоб прокормити решту. З садків та городів збирали бур’ян, щоб з нього можна було зробити хоча б якусь їжу, аби не померти з голоду.

Таким чином повстання українських селян було придушено найжорстокішим за всю історію людства способом.

Цинізм комуністів та особисто Сталіна в період Голодомору

Саме в 1932 році вводиться закон про «Охорону майна державних підприємств та зміцнення соціалістичної власності». В народі цей закон прозвали «Законом п’яти колосків», коли фактично забороняли селянам володіти їжею. Якщо вдуматися в цей зміст, то волосся стає дибки, адже людям забороняли володіти тим, що їм життєво необхідне.

В той час, коли зерносховища, що належали владі, просто тріщали від наваленого в них зерна, на території України помирали люди. Помирали голодною, страшною, але повільною смертю. Не дивлячись на всі зусилля радянської влади приховати цей злочин, в міжнародне суспільство потрапляли відголоски новин щодо стану в Україні. Але цинізм комуністів та їхнього ватажка просто зашкалювали – Сталін заборонив приймати будь-яку міжнародну гуманітарну допомогу.

Паралельно з цим в селах постійно велися обшуки представниками НКВС і вилучалися залишки їжі, яку селянам вдавалося сховати. Найстрашніше, що це прирівнювалося до злочину, за який розстрілювали на місці.

Не дивлячись на те, що навіть такі дії радянської влади навіть по Кримінальному кодексу СРСР прирівнювалися до умисного злочину, ніхто ніколи упродовж наступних десяти-двадцяти років не проводив розслідування щодо злочинів Сталіна і його оточення.

Сучасна інтерпретація Голодомору

Радянського союзу немає вже майже 30 років. Але 70-річна пропаганда і близькість до агресивного сусіда – Російської Федерації, призвели до того, що події 1932-33 рр. замовчувалися, самі українці перестали цим цікавитися.

Лише прихід до влади абсолютно проукраїнського і проєвропейского Президента Віктора Ющенка призвів до акцентування уваги на подіях тих років. Почали підійматися архіви, українцям почали озвучувати через ЗМІ всі деталі того страшного радянського злочину. Почали проводити просвітницькі кампанії щодо діяльності компартії і комуністів, коли за дешевою ковбасою та смачним пломбіром приховувалися жахливі злочини «совєтів».

Росії, яка є абсолютним правонаступником «совєтської» ідеології (особливо це помітно останні 5 років), така правда не сподобалася, бо там намагаються романтизувати СРСР і відродити міф про «братські народи».

У 2014 році, коли Росія напала на Україну та пішла проти неї гібридною війною, до влади прийшов Петро Порошенко, який продовжив політику Ющенка щодо Голодомору. Використавши всі свої дипломатичні здібності, п’ятий Президент України зміг згрутувати весь цивілізований світ навколо подій 1932-33 років, добившись визнання Голодомору геноцидом українського народу.

Враховуючи те, що Кремль веде проти нас гібридну війну, в інформаційному полі ми дуже програємо цій агресивній державі. Останні події навколо виборів наступного Президента показали, що інструменти пропаганди, що використовують через ТБ, можуть лишити здорового глузду більшість населення України.

Якщо зараз провести опитування серед населення України, то приблизно половина не визнає Голодомор геноцидом. Ці люди, що піддалися впливу пропаганди, й досі ностальгують за СРСР, дешевою ковбасою та смачним пломбіром.

Історія має властивості йти витками і ми спостерігаємо те, що вже бачили рівно 100 років тому назад. Не зумівши згуртуватися проти реального ворога, вірячи казкам про «свєтлоє будущєє», українці втратили в 1919 році суверенітет і через 10 з лишком років поплатилися за це найстрашнішою в своїй історії трагедією.

Втілюючи п’ять років проєвропейский вектор розвитку, в 2019 році більшість українців обрали відкат назад, відкат до агресивного сусіда, який мріє знищити Україну як суверену державу.